Вона    прагне    сексу    лише    тільки    в    темряві    -
Соромиться    вад    вже    зав'ялого    тіла.
Вмикаючи    світло    з    великими    нервами,
Бо  це    є    найменьшим    чого    б    захотіла.

І  п'є  алгоголь, щоб    не    бути    самотньою,
Бо наче б в    житті  нікому    не    потрібна.    
Розставшись у  барі  з черговою сотнею
Вважаючи  світ цей брехливим і хибним.
       
Мобілку колись не дала своїм подругам,    
Щоб раптом оті не позичили гроші.
Вона є для себе заклятішим ворогом.
Отак і живе з відчуттям тої ноші.