Вторник, 21.11.2017, 14:13
Приветствую Вас, Гость
Главная » Вірші про щастя

Вірші про щастя

На даху високого будинку,
Я зійду із розуму на хвильку,
І забуду всі свої турботи,
Залишу їх позаду, десь глибоко.
Не можу я з тобою розмовляти,
Лиш дивитись на тебе я можу із даху,
Як би це не було банально,
Захід сонця я бачу кожного ранку.
Може я і божевільний, і трішки наївний,
Але почуваю себе вільним,
Коли знаходжуся під небом,
Під земною опікою.
Я слід залишити в твоїй пам'яті хочу,
Гарні спогади й мрії,
Я благаю тебе, не забудь ти мене,
Адже ми з тобою друзі навіки...
Увійшла вайлувате в сіни,

з хати віє нудьга

й самота.

У руках засміявся віник —

спритно валянки обміта.

Тупотить

об долівку ногами

і мороз вибива

з рукавиць.

З нею

в хату ввірвався гамір,

ошалілий сміх сніговиць.

Мов воскресли

принишклі діти —

тупіт, лемент,

вищання й писк.

Місяць хоче,

мабуть, погрітись —

суне в шибку

свій блідий диск.

Заглядає, цікавий,

у миску:

що ви з'їли таке смішне,

що од вашого

реготу й писку

тягне в хату

із неба мене?

Хлюпа щастя

дзвінкою хвилею,

ніби тут вікувало воно —

не життя тобі, а ідилія,

як в поганих книжках

чи в кіно.

Де фотографи?

Де поети?

Нуте, хлопці, сюди скоріш!

Можна знімок утнуть

до газети

і жахливо веселий вірш.

Це ж так показна ситуація --

гарна мати і троє дітей,

це ж чудова яка ілюстрація

для підтвердження наших ідей.

Застрибають веселі цифри

у грунтовно важких статтях,

та не встане

з словесних вихрів

многотрудне її життя.

Ви мовчанкою соромливою

постараєтесь обминуть,

що в доярки цієї

щасливої

руки й ноги

вночі гудуть.

І чи прийде

під ваші кашкети

блискавицею думка дзвінка:

в космос ... Читать дальше »