Шукай, шукай, шукай, її, Ту, ради кого би змінився.. А очі.. сірі.. голубі..? Ну що ж ти знову.. чом знітився?
А як знайдеш то бережи.. Та так щоб руки в вас німіли.. Ну що мовчиш кажи.. кажи.. А я.. могла б.. я все б змінила..
Ні не вернула, не забула.. І навіть я б не берегла.. А просто, знаєш, повернулась.. І не знайомлячись пішла.. |
Не знаю я чому він не зі мною. Не обійме вже більше сильною рукою, Не поцілує ніжно в місячну весняну ніч. І не зустрінемся ми більше віч-на-віч.
Він говорив колись:"Нікому не віддам, Ніколи я нашу любов не продам." Та вийшло так,що зрадив він святе, І важко вірить вже у почуття оте.
А в пам"яті лише любов остання, Та марно все,бо я ще вірю у кохання. Але у те якого вже немає, І з кожним днем воно все більш зникає...
Я знов стою на цвинтарі кохання, І вкотре говорю собі,що це востаннє. Лиш пам"ятник стоїть у повній самті. Сьогодні поховала я всі почуття оті..
Душі своєї попіл розвіяла, А разом з ним і те про що мріяла. Нехай летить він десь за океан, І хоч когось хай вбереже від вічних ран.
Хай хоч когось навчить так не кохати, Й серця невинні так не розбивати. На серці шрами довго будуть ще боліти, Та я вже сильна і навчилася з цим жити...
Jenny |
Що ти накоїв?! Серце моє розбив, Розіп'яв самотню душу, Клятву об асфальт розбив! Що ти накоїв?! Вірність свою загубив, Поховав мої надії, Біль в пустелі загубив! Що ти накоїв?! Сльози кров"ю розвів, Втому в життя влив, Й всі мости розвів! Що ти накоїв?! Смерть в уста поцілував, Спопеливши наші мрії, Й оду зраді заспівав! Що ж ти накоїв?!?  |
Сльози під дощем... Я шукаю порятунку... Не сховатись під плащем... Від твого дарунку! Телефон закину в сумку... Відключу свідомість ... Біль у подарунку- Віддаю тобі... Спазм у грудях, Тихий стогін, Втрата болю, Спокій в венах, Кров пульсує, Зігріває тіло, Час безмежний, Душ під небом, Сяйво зір у вічі, Темрява в думках... Сльози , Сльози -вдих- Сльози знову під дощем... |
Асфальт холодний як завжди Хоча раніше я не відчувала І кров бурлила у мені І тут раптово перестала. І я відчула вперше Яке це дивне відчуття Коли ти все ще мрієш, А при смерті душа. Я вся стікаю кров’ю І кровоточать всі мої рани А я ще плачу Сльози вже течуть Хоча такі холодні… А нерви всі зникли А нервів вже нема А є лиш тільки почуття… |
Cиджу я пишу вірш Та ти його не почуєш Не зможеш прочитати ці слова. А я піду, Піду назавжди І бачити мене вже ти не будеш Здається все так просто Та речі всі пусті І сонце вже не світить так яскраво. А хочеться покинути Покинути це все, Щоб ніщо тут не тримало, Щоб ніхто не сумував, Щоб квіти не приносили мені. І ось я є, І в ту ж хвилину вже нема… Я чую твої крики, Я бачу твої сльози, Я відчуваю все Та повернутись вже не можу |
Колись давно Ми ще боролись А зараз дим, пустий туман Ти клявся так як ще ніколи, Як ще ніколи ти не відчував.
А ще колись палили свічку Та зараз там вже просто віск. Ми мали час піти додому На все забити і піти.
Не мали ми причин для смерті А зараз ми не хочем жити Ми боїмося ще летіти |
Далі не може бути Одна мить і все заглинулось, З пекла страждань вернулось. Світ тобі не стане солодший, А я не стану на рік молодший. Для щастя коваль зробив підкову, А я не хочу закохуватися знову. Кожен з нас повинен збагнути, Що далі нічого не може бути.
Та шрамів вже і не залишилося, Інші від чекань не вморилися, «Твоєї то не було ніякої вини» Так сказали б кохання сини. Мої ж почуття від тебе втікають, А твої брехливі слова наздоганяють. Я тебе вже не хочу бачити і чути, Бо просто далі нічого не може бути.
За одну чарівність та красу, Я, звісно ж, тебе не люблю Бо ти не варта жодної хвилини, Все втопилось з твоєї провини, «Страждай, страждай, страждай», Твої слова , хай будуть, нехай. Ти повинна з примусу мене забути, Бо далі вже нічого не може бути. |
Темно і пусто, самотність лякає Страх зачаївся в північній стіні Дзвін кришталевий у серці стихає Та я все ж ще чую відлуння сумні Довге життя, прожите даремно Не варте хвилини, секунди з тобою Сниться що ми знову разом ідемо А наяву радість стала журбою В дзеркалі ворог мій причаївся Сльози його такі ж як мої Так як і я прямо в очі дивився Бачив в них муки страшенні свої Бачив червоний поріз на шиї І те як тьмяніло в дзеркальних очах Бачив як вмерла остання надія Бачив останній сміх на вустах... Ворог помер разом зі мною Вбив у собі я пекельне зло В дзеркалі він залитий кров”ю Зникли ми так, наче нас не було.. |
|