Суббота, 21.07.2018, 04:04
Приветствую Вас, Гость
Главная » Вірші про кохання

Вірші про кохання

« 1 2 3 4 5 ... 171 172 »
Ти запитаєш чи люблю я
Ти запитаєш я скажу :
Що небо це моє життя
І в цьому небі бачу тебе я.

Але мішають дві дороги,
Щоб все дізнатись до кінця.
І непросиш допомоги -
Чекаєш ти, чекаю я.

Напівдорозі ти поїдеш,
Напівдорозі наших днів
І я боюсь, що ти забудеш,
А я прокинуся від снів.

Всі ті слова що я казала
Ти собі в серці залиши.
І все що я в душі тримала
Для тебе лиш і назавжди.

Та залишилась одна мить
І вперше нас розкине доля.
Пишу рядки - душа болить,
Бо залишаюся вневолі.

"Нема кохання" - ти казав
А я кричу "Воно зі мною",
"Люблю тебе", а ти мовчав.
І моє серце там з тобою.

Ось ти поїхав, я одна
Лиш погдядом проводжу тебе.
Ти все забрав і не віддав
Лиш половинка серця в мене...
Не розумію я тебе
чому люблю і сам незнаю
без тебе я завжди скучаю
з тобою ніби в ігри граю
тебе я ніжно поважаю
не завжди є любов взаємна
але всерівно це приємно
коли кохають лиш тебе
і думають в життя твоє
ввійти і вньому поселиться
і бачить там знайомі лиця
любити й вірить що любов
скоріш тече чім в жилах кров
Сижу і думаю про тебе
незнаю нащо і чому
думкі ці ніби прямо з неба
про тебе думаю одну
про тебе,ту єдину,ніжну
неначе місяць молодий
про ту прекрасну і безсніжну
що ідеал взнаю я вній
одні думки у мене є
і все і більш нема нічого
люблю безмежно лиш тебе
але нажаль мене не любиш
не любиш нащо я тобі
завжди я був лиш просто другом
хоча незнав що тим недугом
назавжди станеш ти мені
неможу я тебе забути
невже так в світі може бути
чому любов така жорстока
ти навіть незаплющіш ока
вона прийде і скаже що робити
а треба все життя любити
Не можу забути очі,
Не можу забути слова.
І знову з ранку до ночі
Все в спогадах ожива.
Приснивсь нещодавно, зраділа,
Була щаслива вві сні.
Та щойно очі відкрила,
Вони стали знов сумні.
Не можу із серця прогнати
Любов, що зігріла його.
Але й не можу кохати,
Нечуючи серця твого.
Не кажи тепер, що кохаєш,
Вже не треба цих зайвих слів.
Ти, мабуть, і досі не знаєш,
Скільки було страждань і сліз.
Не кажи тепе, що жалкуєш,
Що не зміг зрозуміти тоді.
Ти мене і досі не чуєш -
Я не хочу належать тобі.
Не питай чому і що сталось-
Розлюбила, мабуть, тебе.
Мабуть так уже долею склалось,
Тож тепер відпусти мене.
Не кажи про любов, не треба.
Не буди її, нехай спить.
Все ще буде і в тебе, і в мене,
І ми зможемо ще любить.
Не кожи тепер, що кохаєш-
Я не чую, як ти не чув.
Ти подумай про те, що маєш,
І що маєш ти, те й цінуй.
Уяви мене коло себе,
як я своїм тілом торкаюся до тебе,
як мої уста торкаються твоїх,
а наші язички заплуталися у них
Життя - зі слізьми це розбавлений сміх,
це жарт,що у серці породжує гріх...
Життя-це отрута,ми,мабуть,хворієм,
залежні,про нього тепер тільки мрієм...

Життя...Звідки птаха така прилетіла?
Чому вона рветься у серце і тіло?
Життя-перехрестя законів і прав.
це зала,де ТИ захисник своїх нрав.

Життя з нас сміється і сміхом вбиває,
воно при бажанні нам в спину стріляє,
Життя-зі слізьми це розбавлені ноти,
ця каса людей продає за банкноти...

Життя-зі слізьми це розбавлений сміх,
це книжка,де пишеш ти зроблений гріх...
Життя...Я раз брала його в свої руки...
це вічне єднання печалі й розлуки...

Життя-це злочинець,що вийшов на волю,
він хоче помститися за свою долю.
життя-це украдені в когось пісні,
це зовсім не щирі усмішки тісні...

Життя-це єднання самотності й втіх,
це жарт,що у серці породжує гріх..
Життя...Я від нього буду лікуватись...
Життя...Я не хочу від тебе ховатись...
Сидіти...Писати,ховати слова...
І нова хвилина уже не нова...
Сидіти...Писати...Любити дощі...
І плакати тяжко і вдень,і вночі...
Залежна від мрії,душею проста,
та чаша кохання її не пуста.
Віддала,що мала,чекала життя,
і сонця не знала-нема вороття...
Побачила раз і неначе воскресла,
для нього життя своє в жертву принесла,
і щиро,мов ангел,гортала кохання,
бо серцю з роками набридла незнання...
Чого ти хотіла?На що сподівалась?
Чому ти до нього думками зверталась?
Навіщо казала,що доля не чесна,
що,ніби,не ту чашу щастя піднесла?..
Життя не вбиває,життя тільки стежить..
І небо кохає,кохає без межі.
До неба лечу я,та небо тікає,
до щастя біжу я ,та щастя немає...
Моє серце вщент розбите...
В мене мрій-більше немає!
І ти не подариш мені більше квіти
Бо настала для мене зима...
Моє серце затремтіло,
Холод душу обійняв.
Навкруги усе летіло:
Все дарма,дарма,дарма...
Хочеться забути все:
Дні і ночі, радість й сни,
Щастя й тугу ту весни...
Ті цілуночки палкі,
І обійми, і пісні....
Все забути хочу я,
Бо таке воно життя!!!
Коли любов іде уже за двері
Не допоможуть сльози і слова відверті
Ти вже пішла й любов пішла з тобою
Запам’ятаю я тебе лише такою
Моя любов пішла вона зникає
І знову біль і страх у серці все стискає
У душу знов прийшло розчарування
Немає в світі правди і кохання
Та що ж сидіти і нічого не робити
В депресію піти почати пити
Чи запитати де і як у Бога
У світі в цьому є моя дорога
Поплач коли моя душа розтане
Коли кохання нашого не стане
Поплач за мною й не кажи нікому
Що я уже не вернуся додому
Так вже давно не бачила мене
Кохання зникне і любов мине
Тече сльоза та плакать не повинен
Чому так сталось я в цьому не винен
Ти знаєш сонце я іще тримаюсь
Караюсь мучусь але все ж не каюсь
У тебе хочу лише запитати
Чому один із двох любов мусить ламати
Пішла від мене ти і не спитала
Мою любов так всю і не пізнала
Чому вже шансів у мене немає
Чому кохання наше помирає
Поплач коли моя душа розтане
Коли кохання нашого не стане
Поплач за мною й не кажи нікому
Що я уже не вернуся додому
Пройдуть роки загояться у серці рани
І інша скаже вже мені коханий
Та скільки втратили ми так і не дізнаємось
В коханні всі ми часто помиляємось
Поволі мої сили тануть я зникаю
І в боротьбі за щастя я програю
Нехай кохання у нас було мало
Нехай воно все зникло і його не стало
Ніхто не знає де я ніхто не знає хто я
Загину й де буде загибель моя
... Читать дальше »