Пятница, 19.01.2018, 11:43
Приветствую Вас, Гость
Главная » Все поздравления » Вірші про війну


Вірш про війну, "Мельник"
Мовчки він у дорогу проводив, сумний,
Малолітнього сина й дружину,
І з твердим своїм наміром в хаті пустій
Сам лишився в ту грізну годину.

До кутка цього рідного змалку звикав,
Полюбив ці краї з болотами.
Все добро своє нашим частинам роздав,
Що на схід відступали з боями.

Повергався додому, не маючи сил,
Навіть хата здалася чужою...
Опустив кулаки, мов каміння, на стіл,
Сам на сам із бідою тяжкою.

Вік молов у млині, всі роки, всі роки,
Шанували за вдачу старого.
Навіть дикі качки
На город від ріки
Не боялись літати до нього.

Та нема того щастя, ні втішних розмов,
Перестали й качки прилітати.
Залишився один.
А надвечір прийшов
Савка, приятель, тихо до хати.

Не для мирних приємних розмов, як було,
Тут зустрілися давні знайомі,—
Скоро прийде чужинець у їхнє село,
Треба діяти, плани ж відомі...

І товариш товаришу слово давав,
Над стволом присягався берданки.
Тільки Савка вночі за селом зустрічав
Хлібом-сіллю ворожії танки.

Він фашистів привів аж під саме вікно,
Де старий голова жив сільради.
І будинок його, і все хатнє майно
Віддавав ворог Савці за зраду.

Аж до самого ранку гуляли вони:
Савка — староста.
Бачили чудо!
Комуніста продавши, одразу в чини
Був засватаний за ніч, іуда.

Як покинули гості криваві село,
У якім погуляли немало,
Вийшов мельник із жита, яке берегло,
Від ворожого ока ховало.

Серце билося в грудях, як жорна в млині.
Підійшов до сільради похмуро,
В двері грюкнув рушницею: «Чуєш, чи ні?
А виходь-но, продажницька шкуро!»

Вийшов з дому господар на грізний той клич,
Поточивсь, перелякано глянув.
Плюнув мельник з берданки
Йому межи віч —
І пішов до своїх партизанів.
Добавил: admin (07.06.2010) | Просмотров: 1544 | Теги: Вірші про війну

Похожие материалы:
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]